Життя Роксолани досі залишається для нас великою таємницею боротьби і любові. Чужинка, рабиня, вона хотіла бути щасливою і боролася за себе, як могла. 

      Незважаючи на те, що це була одна особа, її образ по різному трактується в історії та літературі. Для українців життя Насті - приклад героїзму, приклад сильної жінки, яка змогла підкорити сулатана та правити великою імперією. Для інших вона відьма, чаклунка та вбивця.

   Але чи то було її життя таким як розповідають книги та серіали? Що вигадка, а що правда?

  Чи була Анастасія українкою? Однозначно так. Встановити точну дату Анастасії Лісовської практично не можливо через те, що метричні книги того часу  не збереглися. Традиційно вважається, що дівчина походила з родини українського священика.

        Турецькі літописи майже нічого не кажуть про український період життя Роксолани. А сучасні турецькі дослідники користуються хроніками тодішніх європейських послів. Містить відомості про Роксолану авторитетна праця "Історія Осмаської імперії" австрійського історика Дж.В.Гамера.

   Відомий факт : тодішні європейці називали "роксоланами" геть усю людність української території. "Русь", тобто Україна, латинською звалась Roxolania, кожен русин -українець - Roxolanius , кожна русинка - українка - Roxolana.

     Про те, що Роксолана  - попівна з Рогатина, дізнаємось з джерел польського  графа Станіслава Ржевутського, якого прославив австрійський історик Гаммер. Він засвідчмв, що рідним містом майбутньої султанші був Рогатин у Галичині, на березі річки Ліпи. Напевне, саме тому українські автори, що писали про Роксолану, переконували, що Рогатин - місто дитинства і юності Роксолани.

   Ймовірно, Анастасія Лісовська потрапила у полон саме у 1516 році, коли їй було приблизно 15-18 років.

    Як вона потрапила у Стамбул? Ані турецькі, ані українські чи європейські історики не відповідають на це питання. Проте існує думка, що її полонили під час татарського набігу. Потім її продали у Стамбул, через Крим. Цікаво що про торгівлю людьми турецькі документи того періоду мовчать. Сучасні історики переконують, що ця торгівля відбувалась нелегально. Саме тому документально дослідити час і обставини, за яких українська бранка потрапила до Стамбула не можливо.

   Михайло Литвтин, письменник-самовидець, сучасник Сулеймана Пишного, у своїх записках скомпонованих між 1548-1551 роками, зазаначив, що торгівля бранцями зі слов'янських земель була основним заняттям татарів-набіжників. Територія України часто ставала місцем грабунку. Вщент спалювали села, містечка, а людей пішки гнали до Криму до Кафи та Гезлева 9 сучасні Феоосія та Євпаторія), де були розташовані найбільші невільничі ринки.

   Найлагідніша доля була для вродливих бранок з України. Михайло Литвин, описуючи звичаї та норови кримських татар, у своїх записах зазначав : "Жінок, що мають задовільняти чоловічу жагу, продавці тримають інакше.  Їх спочатку відгодовують, вдягають у шовк, білять і рум'янять. Гарні дівчата нашої крові інколи купляються на вагу золота".

   Не залишає сумнівів лише той факт , що її вивезли з батьківщини до одруження, бо лише незаймана дівчина мала право народити спадкоємця династії Османів.

   Образ Роксолани в сучасній Україні - легендарний. В уяві українців сформований тип надзвичайно розумної, хитрої, гарної та сильної жінки, яка завжди відчуває свою правоту. Вона настільки сильна, що може керувати великою державою під час влади наймогутнішого падишаха. А що кажуть історики, або тодішні посли, які служили у столиці могутньої імперії?

   Турецькі історики про її моральний та фізичний тип детально не розповіли. Браганіно описуючи її зовнішність, наголошував, що вона була не красуня, але молода і витончена.

    Інші джерела пишуть, що краса її була більше душевною, ніж зовнішньою. Напевне саме ця її особливість, зіграла вирішальну роль у виборі падишаха Сулецмана, між першою дружиною і Хуррем.

     Як оповіли турецькі історики, падишах побачив негарну поведінку першої дружини під час сварки і через це змусив її окремо жити від себе, а потім одружився з Хуррем.  Після цього між ними збереглося справжнє кохання і щире розуміння.

        Чоловіка Роксолани називали Великим, або Падишахом. Натомість турки прозвали його Сулейман-ель-Кануні (Законодавець). Роки його панування називють апогеєм турецької могутності. Він був неординарною особистісю : любив поезію, і свм писав під псевдонімом Мухиббі, першим із султанів почав виплачувати стипендію із державної казни поетам, акторам, ученим.

  Високоосвідченою жінкою була і Роксолана : знала п'ять мов, також захоплювалась поезією (особливо арабською), сама писала вірші. Не дивно, що вони покохали одне одного.

     Весілля Сулеймана і Роксолани відзначалось в 1530 році. В історії османів це був небачений випадок - султан офіційно одружився із жінкою з гарему. Роксолана стала для нього втіленням усього, що він любив у жінках : вона цінувала мистецтво і розбиралася в політиці, була поліглотом і прекрасною танцівницею, вміла любити і приймати любов.

           Ось що писав британський дипломат про весілля Сулеймана зі своєю наложницею Хуррем : "Цього тижня сталася небачена досі подія : султан Сулейман оголосив султаншею свою українську наложницю Роксолану, через що в Стамбулі відбулося велике святкування. Не можна передати словами пишність весільної церемонії, яке відбулося в палаці. Було влаштовано загальне свято. Вночі ж усі вулиці були ілюміновані. Всюди були влаштовані звеселення, грали музиканти. Будинки були оздоблені. Народ перебував у захваті. На головній площі була споруджена велика трибуна, перд якою відбулося змагання. На свято прийшла Роксолана та інші наложниці.

       Брали участь у змаганнях мусульманські та християнські лицарі. Потім відбулося представлення канатоходців, фокусників, диких звірів. З приводу весілля в Стамбулі ходили різні чутки. Однак ніхто не знав того точно, що сталося".

  Одружитися з падишахом для невільниці з гарему, було надзвичайно складно. Місце одної з чотирьох законних дружин падишаха Великої Османської імперії було недосяжною мрією багатьох турецьких дівчат з найшанованіших родин.

          Бо навіть правителі з королівських династій пропонували своїх доньок  у наречені султанові, щоб заручитися підтримкою, або захистити себе у стосунках з найвпливовішою державою, що мала потужну мобільну армію.

       Гарем султана постійно поповнювався одалісками зі всіх куточків світу. Найвищою нагородою для них було привернути укгу свого володаря, що рятувало від безвиході довічного ув'язнення в садах палацу Топкапи.

   В умовах жорстокої конкуренції, постійних інтриг Роксолана спромоглася завоювати не тільки любов Сулецмана Пишного, а й стати другою законню дружиною. Якщо Сулейман, один з найпринциповіших, самовпевнених падишахів, вибрав її, то це означає, що він побачив у ній якості, характерні для подруги володаря половини світу.

       Венеціанський посол Бернардо Наваджеро у 1553 році зазначав, що "свою жінку Роксолану кохав Сулейман Пишний якнайщиріш та охоче радивсь із нею про державні справи і, мабуть, надавав її словам більше віри і уваги, ніж словам досвідчених державних мужів".

         Між тим, Роксолана поважала звичаї народу, долю якого була приречена розділити, щиро вшановувала свого чоловіка. Щоб забезпечити свохм дітям право спадку, вона приймає іслам, і мусить змиритися із другорядною долею жінки, навіть доленосної в мусульманському суспільстві. Саме тому вона вдовольняється, що стає радником та ідеологічним натхненником свого чоловіка - падишаха.

Листи від Хуррем до свого чоловіка, які зараз знаходяться в архіві палацу Топкари, свідчать про те, що вона мала тісні, щирі і люб'язні стосунки з падишахом. Вона писала йому про себе, про політичну ситуацію в Стамбулі, про своїх дітей.

***

Юлія Курпіль