Самооцінка відіграє, чи не найважливішу роль в житті як дитини, так і дорослого . Для того, щоб виростити особистість з адекватною самооцінкою, потрібно докласти чимало зусиль. Ми добре знаємо, що легко, нічого не дається. 

Якщо дитину хвалити за все, заслужила вона цього  чи ні, не встановлювати ніяких меж, правил та обов'язків, то однозначно, вона виросте самозакоханим егоїстом, чи егоїсткою. В даного типу людей відсутня самокритика, а отже, їм здається, що щоб вони не робили - це беззаперечно правильно.

Вони не рахуються ні з чиєю думкою, відповідно на фоні цього виникають конфлікти. Якщо це школа, то діти в більшості не будуть спілкуватись з такою особистістю.  В таких дітей вузьке коло друзів. найкращими друзями переважно є батьки. Оскільки саме вони навчають, показують, яким повинно бути ставлення до себе.

Особам з низькою самооцінкою дуже важко адаптуватись в суспільстві, знайти спільну мову з колегами, чи взятись за якісь серйозні справи.  Такі діти впевнені, що їх у всьому чекає провал.

У всьому повинна бути "золота середина". Дитина, яка себе об'єктивно оцінює, обов'язково доб'ється успіхів у майбутньому.

Самооцінка формується ще в дитинстві, тому завдання дорослого навчити дитину об'єктивно оцінювати себе, людей та навколишній світ.

Вже в ранньому дитинстві  закладаються певні норми поведінки, дитина вчиться взаємодіяти з навколишнім світом, в неї формується характер.  Вона може оцінювати свої дії.

«Хто відчуває власну привабливість, той і стає привабливим. »Йоганн Вольфганг фон Гете

Переломним моментом для дитини з низькою самооцінкою є, коли вона йде в школу, а колектив її не сприймає. Тоді скоріш за все вона закривається у собі. За рахунок таких ситуацій розвивається депресія, виникає емоційне напруження і невроз. 

"Підвищуємо самооцінку

Маленька людина, хоча ще до кінця не усвідомлює всіх процесів, які відбуваються у світі, розрізняє, що таке любов, точніше батьківська любов. Дитина прагне тепла, захисту, турботи та уваги. Основним проявом любові є поцілунки й обійми.  Обіймайте своїх дітей! І не чекайте якогось особливого приводу: дня народження чи іменин… Обнімайте не тільки маленьких, а й підлітків та вже дорослих дітей, адже це є важливим чинником формування високої самооцінки. Психологи радять обнімати дитину кожного дня. Згадайте, коли ви востаннє пригортали до серця свою кровинку? Якщо давненько – підіть і зробіть це просто зараз. Адже любові не буває забагато.

Частіше усміхайтеся, демонструйте своє задоволення життям, бо діти беруть із вас приклад, але дивіться, не переборщіть. Поводьтеся реалістично, відповідно до обставин. Звичайно, неможливо посміхатися завжди, але це й не потрібно. Дитина добре відчуває, коли ваша усмішка є фальшивою. Не варто також приховувати якісь дрібні невдачі. Дитина від них теж не застрахована, потрібно тільки дати зрозуміти, що з невдачами можна боротися.

Не потрібно залишати дитину наодинці з її труднощами. Якщо вона не розуміє додавання, то ніколи сама не порахує, а отже, домашнього завдання не виконає. Тому все потрібно пояснити. Якщо ж ви відволічетеся на справи, а ваш школяр так і не розв’яже прикладу сам, оскільки не знає, як, то у свідомості відкладуться певні комплекси. Адже дитина думатиме, що вона недостатньо розумна. У ранньому віці дитина не здатна розцінити це як помилку батьків, які не захотіли в певний момент нею зайнятися. Отже, долайте труднощі разом. Просто покажіть, як усе робиться, переконайте, що всі проблеми можна вирішити, аби в майбутньому дитина ніколи не опускала руки перед труднощами через закладений у ній комплекс невдахи… Коли дитині щось не вдається, не слід її порівнювати з сусідньою Марічкою, яка красуня, розумниця, і батькам завжди допомагає, і в школі чудово вчиться…Не варто тим самим спричиняти зародження додаткових комплексів.

Бавтеся зі своєю дитиною

Проводьте з дитиною більше часу, грайтеся разом. Під час гри є шанс дізнатися багато нового про себе і ваших дітей. Коли дочка чи син побачить, що ви проводите з ними час, то відчують свою важливість і цінність. Добре відомо: діти у процесі гри навчаються. Це зміцнює почуття власної гідності, дозволяє відчути свою значущість і побачити досягнення.  Коли дитина вибирає гру сама, це також позитивно впливає на її самооцінку. Тоді дитина бачить: батьки люблять робити те, що робить вона. Інколи ігри можуть бути вам зовсім не до вподоби, але це вже випробовування виховання…

Наприклад, казка про чарівну фею, яку ви перечитуєте вже в 10 раз, набридає задовго до того, як дитина попросить прочитати її в 11 раз, але і тут є вихід. Зробіть маленьку паузу, запитайте, яке бажання загадає дитина, якщо до неї прилетить чарівна фея. Під час гри зосередьтеся повністю на своїй дитині, залишайтеся присутніми не тільки тілом, а й думками. В іншому разі гра ні для кого корисною не виявиться. Дитина помітить, що ви літаєте в своїх думках, і тоді буде думати, що вона є неважливою для вас. Чим більше  уваги ви приділяєте справам вашої кровинки в дитинстві, тим більше вона довірятиме вам у дорослому віці.

Давайте дитині роботу

Залучайте дитину до того, що робите самі. Коли захоче, нехай вам допоможе помити посуд. Це зблизить і дозволить дитині відчути гордість за себе, адже ви розділили з нею свою роботу. У віці від двох до чотирьох років можна навчити відповідати за особисті речі (іграшки, брязкальця, пляшечки і т.д.).  До трьох років реально привчити чистити раковину чи ванну (за допомогою губки і малої баночки миючого засобу). Маленькі люблять таким займатися. В три-чотири роки дитина здатна посортувати білизну на світлу і темну. В п’ять років можна дозволяти щовечора робити якісь маленькі справи: класти посуд у посудомийку, розставляти горнятка на місце після миття і т.д. Дитина до семи років здатна сама готувати щось раз на тиждень. Звичайно, ліплення вареників виглядатиме непосильним завданням, але бутерброд точно вдасться. Заохочуйте школярів власноруч робити собі обід. У такому випадку вони відчуватимуть  відповідальність, усвідомлюватимуть корисність своїх дій і самостійність. Це дуже добре відобразиться на самооцінці.

Хваліть дітей за досягнення

Хваліть свою дитину, але тільки тоді, коли вона справді заслужила стараннями та працею. Хвалити лише за відвідування школи чи за те, що повечеряла, не варто, адже таке є обов’язком, і потрібно навчитися це усвідомлювати змалку. Заохочувати просто так сенсу немає. Коли хвалять незалежно від того, як дитина старалася, скільки зусиль доклала та якого успіху досягла, похвала стає пустою. Мета похвали – сформувати у дитини позитивне враження про себе. Адже всі ці хороші емоції стають частинкою її особистості. Ваша дитина буде наслідувати вашу похвалу, коли вона оцінює себе сама. Тому настільки важливою тут є об’єктивність.

Навчіться свою дитину слухати

Якщо ваша дитина має що сказати, потрібно завжди її вислуховувати. Вона повинна знати, що її бажання, думки і питання вас цікавлять. Слухайте, давайте поради. Покажіть, що цінуєте її думку. Добре, якщо ви поділитеся своїми почуттями («Я радий, що ми підемо в зоопарк»). Це заохочуватиме також висловити свої враження з приводу тієї чи іншої ситуації та, безперечно, позитивно вплине на  самооцінку.

Деякі батьки легковажно ставляться до своєї ролі у формуванні дитячої самооцінки і не до кінця усвідомлюють усю її важливість. Але, якщо самооцінкою не займуться батьки, то нею займеться суспільство, і не факт, що результат виявиться настільки ефективним, як при  домашньому вихованні.

Знайдіть вільний час, щоб поспілкуватися, допомогти чи погратися, коли вас про це просять. Адже головна робота батьків –  виховання дітей. Тому виконайте її якнайкраще. Просто виведіть свою дитину на правильний шлях і навчіть, як усе робити, а далі – тільки спостерігайте і пишайтеся!

Самооцінка – оцінка себе, своєї діяльності, свого становища в певній групі чи організації та в колі друзів, а також ставлення до навколишніх, критичне ставлення до своїх здібностей і можливостей. Термін „самооцінка” прирівнюють до терміна „самоповага”. Самооцінка показує, як людина оцінює свою окрему властивість, а самоповага – це загальна оцінка."  Журнал Експеримент